5 лютого до зони АТО із Бережан виїхала чергова автівка з  гуманітарною допомогою для українських військових. Організатори поїздки, а це члени ГФ Бережанська, Центр допомоги військовим АТО привезли бійцям понад 7 т. гуманітарної допомоги: продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни, адресні передачі військовим тощо.

Через погодні умови дорога була складною, давалася в знаки перенавантажена машина, на яку за технічними нормами дозволено перевозити 3,5 т., а ми її загрузили понад 7т. В результаті чого за 12 км. Перед  м.Харковим лопнули колеса.

Чотири години пішло на їх заміну і ми рушила далі. На Харківщині  ми побачили уже перші блок пости, які не просто виглядали як ДПСні стоп-контролі, а із вимурованими з бетонних блоків дотами. 

Успішно їх здолавши, ми проїхавши через м. Ізюм направились в сторону Донецької області до м. Слов’янська. Рух був не простий блок-пости розбиті дороги, понтонні переправи внесли суттєві зміни у наші плани.

До Слов’янська ми прибули о 18.00 год. хоча по планах мали бути в тому часі уже в Лисичанську. На базі слов’янських волонтерів ми вивантажили більшу половину продуктів. Місцеві волонтери, не маючи майже ніякої підтримки у своїх земляків роблять у цьому регіоні надможливе – всіма способами допомагають українському війську!

Ночували ми у Слов’янську у волонтерів та активістів, де мали змогу обговорити з ними останні події у державі… Речі про які вони нам розповідали нас вражали, як своєю жорстокістю так і відвагою зовсім невеликої частини проукраїнських жителів м. Слов’янська, які роблять усе, що в їх силах задля перемоги над ворогом.

З ранку ми рушили в сторону м. Лисичанська. Дорога виявилася надскладною та небезпечною. Десятки блок-постів та понтонних переправ. Де могли ми роздавали солдатам продукти, за які вони нам були щиро вдячні.

Та  раділи тому, що до них приїхали з рідного краю. До глибини душі вразило те, що окремі бійці на блокпостах ще й по нині стоять в кросівках…! Чому так має бути?!

На всіх блокпостах у нас перевіряли документи, взнавши що ми волонтери радо зустрічали, дивувалися відчайдушності, навіть запрошували разом до солдатської кухні, пропонували, в разі потреби, нічліг у землянках, але ми поспішали, щоб встигнути до всіх і вчасно виїхати додому. 

У Лисичанську ми одразу поїхали до наших друзів в Лисичанську школу-ліцей «Гарант», куди віддали частину обіцяних овочів. Для волонтерів громадської організації «Офіцерський корпус», яку очолює Володимир Рубан ми залишили 2 т. продуктів, які члени цієї організації відвезли у Луганський сиротинець, де діти залишилися без продуктів харчування. Вони роблять надважливу справу, адже відвозять продукти луганським дітям, а з окупованих територій визволяють полонених та привозять, «200-их». 
По дорозі ми роздали ряд адресних допомог, які передали рідні для військових. Передачі роздавали не лише землякам, а й бійцям із Рівненщини, Хмельниччини, Вінничини, Житомирщини.
Останньою точкою куди ми заїхали була база, де дислокується батальйон територіальної оборони «Тернопіль» у м. Лисичанську. Вивантажили ми хлопцям продукти, за що були нагороджені солдатською юшкою та пловом з салом, яке чомусь таке смачне саме на передовій.
Під час поїздки приємно було зустрітися із бережанськими вояками,  нашими друзями самооборонцями, поспілкуватись про наболіле… В зоні проведення АТО, ми побували у містах Слов’янську, Красному Лимані, Торецькому, Кременній, Рубіжному, Северодонецьку, Лисичанську та інших. На час нашого приїзду – всі бійці були живі – здорові. Захисники всіх блокпостів, де ми побували, - налаштовані виключно патріотично – готові боронити Батьківщину до кінця. Вважають, що зараз не та ситуація, щоб оголошувати перемир’я. Останнім часом військове технічне забезпечення покращилось тому головне сьогодні стояти до останнього, адже є, заради чого воювати – заради України! Проте проблема із харчами, медикаментами та одягом залишається невирішеною.

Дана поїздка була б неможливою якби до неї не долучилися ряд небайдужих осіб. Хочемо подякувати усім жителям району хто допомагає українській армії, а також районній організації «Спілки Афганців», районній наглядовій раді з допомоги війську, Бережанській міській раді, ФГ «Фльонц» с. Куропатники, ВАТ «Бережаниавтотранс»,  ВАТ «Бережанигаз», ТзОВ «Агрокультура», підприємцю  Роману Миханіку, який надав транспорт для перевезення продуктів, Мирону та Оксані Постолан із с. Жуків, о.дек. Михайлу Бугаю, волонтерам Галині Сапеляк і Володимиру Івашко, водію машини Сергію Звекову, членам ГФ «Бережанська Самооборона», старшокласникам Бережанської гімназії ім. Богдана Лепкого, членам ГО «Автомайдан Тернопіль» та ГФ «Самооборона Козівщини», та іншим хто спричинився до доброї справи. Разом - до перемоги»