Цьогорічне свято Незалежності України – особливе для нашого земляка Сергія Крука, адже саме в ці дні він, вояк Української армії, побував у відпустці в рідній хаті у с.Урмань.
Тут він народився, закінчив місцеву школу, потім – професійно-технічне училище в Тернополі. За професією – кухар. Кілька років був на заробітках. Згодом його призвали до армії. Служив у Миколаївській 97-й окремій аеромобільній бригаді.
Зустріч із Сергієм Круком відбулася 24 серпня в залі музею Богдана Лепкого, де зібралися зацікавлені бережанці, в основному – хлопці з громадського формування "Бере¬жан¬ська Самооборона". Вступним словом захід відкрив директор музею, керівник місцевих самооборонців Олег Захарків, котрий коротко розповів про Сергія Крука, охарактеризував військово-політичне становище в Україні, зокрема – на Бережанщині.
Відважний боєць, 26-річний сержант повідав про нелегкі будні страшної війни на сході нашої країни. Мобілізований 27 березня. Навчання проходив дев’ять днів у військовій частині Житомира. У зоні АТО – з квітня. Воює у рядах 95-ї аеромобільної бригади як професійний мінометник.
Нині він – командир відділення мінометного розрахунку, заступник командира 2-го взводу. За кілька місяців побували у багатьох "гарячих точках" Донеччини і Луганщини – Горлівці, Лисичанську, Слов’янську, Красному Лимані та інших населених пунктах. Дислокувалися й у вкрай небез¬печних місцях біля кордону з Росією. Майже півтора місяця вели бої за Слов’янськ, де на одному з блок-постів він бачився з Олександром Філем – Героєм, якого недавно, на жаль, провели бережанці в ос¬танню путь.
Як наголосив вояк С.Крук, учасники АТО зараз уже краще забезпечені зброєю, військовим спорядженням, мають бронежилети, каски. Регулярно підвозять їм продукти, навіть дехто з місцевого населення часто старається допомогти, хоч повної довіри до мешканців Донбасу у військових ще немає, адже серед них можуть бути й вороги – сепаратисти, терористи. Ситуація там три¬вожна, неспокійна. Видовище жахливе – випалена війною земля, інколи незахоронені тіла (сепаратистів, російських найманців та мирних ні в чому не винних людей). Не раз доводилося нашим військовим ховати їх – попри загрозу життю через заміновані поля і дороги.
За короткий час Сергію та його товаришам-бійцям довелося опановувати секрети військової справи, вміти не тільки відмінно стріляти з мінометів, гаубиць чи іншої зброї, споруджувати глибокі окопи, які
захистили би від "градів", а й пла¬нувати маршрути, вести розвідку, злагоджено співпрацювати з добровольчими батальйонами "Айдар", "Азов", "Київ-1" та іншими. Небезпечними для наших хлопців є і штурми, й чергування на блок-постах, і зачистки визволених від терористів міст і сіл.
– На війні краще не задумуватися, що буде далі, – говорить Сергій, – а вперто й сміливо виконувати завдання, іти до перемоги, визволяти Донбас, визволити Україну від ворогів.
Ще кілька днів Сергій Крук буде насолоджу¬ватися приємним домашнім затишком з рідними – мамою, сестрою та її сім’єю, котрі зі сльозами на очах моляться за його життя і здоров’я, теплими зустрічами й вечірками з друзями. А вже на початку вересня він без вагань повернеться до своїх побратимів по зброї, з якими подружився на все життя.
Сергій щиро вдячний усім, хто нині підтримує наших вояків, – друзям, рідним, волонтерам. Землякам радить не розчаровуватися, а вірити в перемогу. Коли закінчиться війна (а це станеться, за його словами, на початку зими), всі ук¬раїнці дружним фронтом по¬винні відбудовувати країну, берегти ви¬страждану свободу й неза¬лежність для кращого життя, для сьо¬годніш¬нього і майбутніх поколінь.
Тетяна Будар. Газета «Бережанське віче» від 5 вересня 2014 р №35